Навчання грамоти дітей дошкільного віку

Сучасний ритм життя, ріст науково-технічного прогресу, нові програми та технології навчання призводять до зростання вимог щодо підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання. сучасна початкова школа вимагає від майбутніх першокласників розвиненого фонематичного слуху, уміння здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень, читати слова, нескладні речення та тексти.

Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження у дітей 4-6 років з’являється прагнення до звукового аналізу мови, інтерес до звуко-букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати з них слова. щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський, Л.С. Вигодський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) твердять, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років.

Навчання елементів грамоти відбувається на основі розвитку усної мови дітей (звукова культура, словникова робота, формування граматично правильної мови, навчання розповідання та ін.) Одночасно слід працювати над розвитком спостережливості, пам’яті, мислення, уваги дитини.

Заняття з грамоти слід будувати так, щоб діти включались в активну пізнавальну діяльність, самостійно розв’язували поставлені перед ними завдання. Для цього широко використовують проблемні ситуації з розв’язанням мовних логічних задач, дидактичні вправи та ігри.

Навчання грамоти дітей в дошкільному закладі повинно мати виховний характер. Тексти для аналізу (розповіді, оповідання,казки, вірші, скоромовки) мають бути змістовні, високохудожні, сприяти формуванню життєвої компетентності дітей.

Численні дослідження та практичний досвід роботи дошкільних навчальних закладів доводять важливе значення звукового аналізу в навчанні грамоти. Операції порівняння, аналізу при фонематичному сприйманні мови підводять дітей до поєднання звуків у склади,слова, прискорюють процес оволодіння правильним читанням, засвоєння норм орфографії, грамоти, сприяють розумовому розвитку дітей.

Навчання дітей дошкільного віку елементів грамоти проводиться в декілька етапів.

Перший етап навчання дітей елементів грамоти – це ознайомлення зі звуками.

Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками. Для цього можна провести дидактичну гру «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник тощо).

Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автівки тощо.

Далі переходимо до ознайомлення з мовними звуками. Ще К. Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфавітній послідовності, а починати з голосних звуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним, тому ним користуються до цього часу.

Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а-а, О-о-о, У-у-у, І-і-і, И-и-и, Е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними – ми їх вимовляємо. Вони називаються голосними, бо ми їх співаємо голосом.

Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.

Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло – діти проспівують: «А-а-а», потім середнє – «О-о-о», а потім зовсім маленьке – «у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається – діти співають: «І-і-і», потім усмішка стає ширшою – «И-и-и», тепер він майже сміється – «Е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки, повітря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкритий ротик – •.

Обов’язково потрібно звернути увагу дітей на те, що голосних звуків лише шість.

Закріпити знання дітей про голосні звуки можна за допомогою різноманітних ігор: «Який це звук?», «Упіймай звук». Гра «Оживи кружок», у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допоможе дітям добре запам’ятати всі голосні звуки.

Для ознайомлення з приголосними звуками можна використати казку:

Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти – «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу.Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою – (неначе стулені губки).

Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.

Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок – іа-іа-іа.

Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. сусідні звуки дуже зраділи. відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом М і У – замукала корова – му-у-у.

Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.

Другий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення зі складами. Цей етап тісно пов’язаний з третім етапом, під час якого йде ознайомлення дітей з поняттям «слово».

Ознайомлення зі словами та складами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.

голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».

Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, скільки і складів..

Після ознайомлення з поняттям складу діти вчаться визначати кількість складів, підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно торкнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.

При ознайомленні дітей з поняттям «слова» варто звернути увагу на те, що поєднання звуків в слові і просто поєднання різноманітних звуків відрізняється тим, що слово має значення, а просте поєднання звуків значення не має.

Четвертий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення з реченням. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій – дівчинку, яка малює пензликом, на третій – квітку. Педагог з дітьми розглядає картинки і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з реченням можна продовжити так.

Діти, погляньте, хто зображений на першій картинці? (дівчинка). А що робить дівчинка на другій картинці? (малює) А що зображено на третій? (квітка). Діти, за кожною картинкою ви назвали слово. А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається – речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення (діти промовляють речення).

А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні. У нашому реченні три слова. давайте спробуємо змінити речення так, щоб у ньому стало п’ять слів. Дівчинка (яка?) – маленька, весела, світлокоса тощо. Квітка (яка?) – червона, гарна, яскрава, ніжна тощо. Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «червона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені веселе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому реченні. Тепер наше речення складається з п’яти слів.

Для закріплення отриманої інформації можна запропонувати дітям самим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.

Педагогу необхідно пояснити дітям, що у реченні кожне слово має своє місце, і на прикладі будь-якого деформованого тексту можна продемонструвати це твердження та запропонувати дітям скласти речення правильно.

Вправляти дітей у складанні простих поширених речень можна за допомогою ігор «Розшифруй картинку», «Хто придумає найдовше речення», «Склади речення за схемою» тощо.

Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюючи слів, а змінивши лише інтонацію. так можна утворити речення-запитання та речення-оклики.

П’ятий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення дітей з графічним зображенням звуків – буквами. На цьому етапі детально зупинятися не будемо, адже це окрема тема.

Слід наголосити, що запропоновані прийоми не догма, в роботі можна використовувати й інші прийоми. Головне, щоб інформація, яка подається була викладена в доступній і ігровій формі.

Як навчають дітей грамоти у дитячому садку

Часто батьки замислюються над питанням: чи потрібно навчати дитину читати й писати перед школою?

Усім добре відомо, що невміння читати або повільне читання ( по буквах) є серйозною перешкодою в навчанні дитини в школі. Крім того, установлений факт: семилітня дитина важче опановує читання, ніж шестилітня, а той п’ятилітня.

Виявлено, що в певному віці («від 2 до 5») дітям надзвичайно цікаво займатися звуковими аспектами мови. Цей дитячий інтерес допомагає ввести «занурити» дитину в дивний світ звуків, відкрити для неї ази фонетики й морфології мови й у такий спосіб навчити читати в 5-6 річному віці.

(4-5 років) При цьому дошкільнята осягають певну систему закономірностей рідної мови, навчаються чути звуки мови, розрізняють голосні (наголошені й ненаголошені), приголосні (тверді й м’які), порівнюють слова за звучанням, знаходять спільність й відмінність, ділять слова на склади, будують слова з фішок, що відповідають звукам, тощо.

(6-7 років) Згодом дошкільнята вже можуть ділити мовний потік на речення, речення – на слова, знайомляться з усіма буквами алфавіту, складають із них слова й речення, уживаючи граматичні правила написання, опановують злитий і за складами способи читання.

До школи вихованці мають іти не тільки вміючи читати (відповідно запитів батьків та можливостей самої дитини), але й аналізуватиусне мовлення, грамотно складати з букв абетки слова й речення.

Навчаючи дитину письма, ми свідомо обмежуємося підготовкою руки до писання. Для дітей 3-4 років ми рекомендуємо довільні вправи для рук і пальців – рухи, що імітують письмо за певними зразками, які дитина опановує, навчається керувати своїми руками й пальцями. Це підготовчий етап.

Діти 5-6 років навчаються сприймати в робочому рядку різні предметні образи, наближені до конфігурації букв, і писати друковані літери. При письмі особливо важливо не стільки опанувати окремі вміння , скільки сформувати весь комплекс готовності дитини до писання: поєднання темпу й ритму мовлення з рухами очей і руки.

Усе навчання проходить у захоплюючій ігровій формі й образному контексті зрозумілих дитині ситуацій.

СЕРЕДНЯ ГРУПА: заняття з грамоти проводяться 1 раз на два тижня, починаючи з жовтня, бажано у підгрупах. Можливо їх провести інтегрованим заняттям у поєднанні грамоти з орієнтуванням у просторі чи конструюванням.

Мета: підготовка до опанування звукового аналізу слів і розвитку в дітей керування руками й пальцями для елементарної підготовки руки до письма.

Фонетико-фонематична робота з дітьми середньої групи: діти порівнюють, змінюють слова; виділяють окремі звуки, у тому числі й інтонаційно; виокремлюють звуки, диференціюють їх на тверді й м’які. На заняттях широко використовуються словесні матеріали: вірші, лічилки,приказки, казки, історії, ігрові ситуації.

Підготовка руки до письма: головне місце посідає образний контекст руху, його словесний супровід та емоційне ставлення дитини до того, що вона зображує.

СТАРША ГРУПА: заняття з грамоти проводяться 1 раз на тиждень, починаючи з жовтня, бажано у підгрупах.

У старшій групі діти навчаються безпосередньо грамоти. Робота триває у двох напрямках:

– засвоєння фонетичних аспектів мовлення, тобто здатність орієнтуватися у звуковій системі мовлення, поступово осягаючи її закономірності ( проведення звукового аналізу слів, диференціація звуків за їхніми якісними характеристиками (голосні наголошені, ненаголошені; приголосні тверді й м’які); порівняння слів за звучанням, підбір слів на заданий звук; вичленовування словесного наголосу; опанування графічного запису складового поділу.

– підготовка руки до писання – опанування писального інструменту й деяких графічних умінь (робота в зошиті: діти навчаються обводити олівцем зовнішній контур предметів (сонечко, будиночок, зірочки) тобто опанувати графічні вміння.

МАТЕРІАЛ необхідний для проведення занять даного циклу:

• картки-схеми звукового складу слів із зображенням предмета й клітинок під ним (3,4,5 звуків).
• смужки-схеми звукового складу слів із 3,4,5 звуків.
• фішки-картки для позначення виділених звуків аналізованого слова, по шість штук червоного (0 голосний звук), синього ( – твердий приголосний), зеленого кольору ( = м’який приголосний), які лежать у пеналах для кожної дитини
• навчальна дошка.
• індивідуальні указки для дітей.
• набор предметних малюнків.
• забезпечити кожну дитину робочим зошитом для підготовки до писання й сприйняття форми букв.

Орієнтовний обсяг завдань для дітей старшого дошкільного віку з пропедевтики навчання елементів писемного мовлення у підрозділах «Навчання елементів грамоти», «Підготовка до письма» відповідно до програми «Впевнений старт».

Навчання елементів грамоти. У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.

Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».

Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку.

Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати до моделювання речень у роботі із схемами речень.

Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови формувати уміння звукового аналізу мовлення.

Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі.

Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за′мок – замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.

Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).

Підготовка до письма. Розвивати просторові уявлення, уміння орієнтуватися на площині, сторінці альбому, книжки, зошита(знаходити центр, середину, лівий, правий, верхній, нижній краї, правий верхній, правий нижній та інші кути). Розвивати дрібні м’язи, гнучкість суглобів та моторику пальців і кистей рук, координацію рухів кистей рук та очей, окомір у художній діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання і художня праця з різними матеріалами та інструментами, гра на музичних інструментах та ін.).

Вчити правильно тримати олівець і ручку для виконання спеціальних вправ з підготовки до письма (на відміну від утримання олівця при малюванні).

Вправляти у спеціальних графомоторних і графічних вправах із обведення контурів зображень, штрихування форм різними способами (крапками, короткими штрихами, прямими і хвилястими лініями у різних напрямках), проведення прямих, ламаних, кривих ліній різної конфігурації на нелінованій та лінованій основі.

Вчити впевнено рухатися по площині, вздовж рядка, ритмічно розміщувати на рядку прості зображення, графічні елементи і візерунки з них.

В індивідуальному порядку задовольняти інтерес дітей до друкування букв, складів і слів, вимова і написання яких збігаються.

Показники ефективності якісної підготовки дитини щодо «Навчання елементів грамоти», «Підготовка до письма»:

• має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;
• володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;
• має навички звукового аналізу простих слів;
• цікавиться читанням, робить спроби читати;
• правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;
• орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;
• координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка при виконанні графічних завдань.

Дидактичні ігри під час навчання грамоті

Виходячи з природної логіки навчання дітей грамоті: звук – буква, читання – письмо, всі дидактичні ігри розділені відповідно на чотири групи: фонетичні, графічні, граматичні, ігри, що розвивають зв’язну усну мову. Навчальною завданням проведення ігор в період навчання грамоті ставиться формування фонематичного слуху у різних його проявах:

Встановлення досліджуваного звуку в словах (\ “Чий голосок \”), визначення місця звука (\ “Де сховався звук? \”).

Придумування слів на заданий склад у певній позиції. Ра мА Ра на За ра Ко ра. Складання схем складів – злиття з використанням кольору: синього (твердий приголосний), зеленого (м’який приголосний), червоного (гласний). А також зворотне завдання: за даною схемою назвати склад.
Гра \ “Живі літери \”. Дітям видаються літери, вони повинні знайти пару, причому так, що б вийшов склад (по опорною згодної чи голосною). Складання складах за картинками з виділенням перших звуків, останніх, других від початку складу. Наприклад, дані картинки, на яких зображені тигр, олень. Діти складають склад по перших звуках (Т), (О), придумують слова з даним стилем то-пір, то – варіщ. Потім змінюють картинки місцями, з’ясовують, який тепер вийшов склад (склад від).

Діти згадують слова з цим стилем: відповідь, відпочинок – на початку слова, кіт, піт – в кінці. Далі проводиться робота зі словом. Дітей знайомлять з поняттям \ “слово \”. Слова бувають короткі та довгі. Найкоротші – союзи і прийменники, що складаються з однієї букви У, І, К, В, С. Для з’ясування лексичного значення слова даються різні завдання.
Підбір потрібного слова до змістового ряду: по опорним ознаками – пухнаста, руда, хитра … (Лисиця). Узагальнення поняття: яке слово зайві і чому? (Літо, осінь, тиждень). Додавання потрібного слова (Пальто, шапка, шарф-…).

Називання загального слова. (Стіл, стілець, шафа-…).
Розподіл слів на склади, підрахунок кількості складів у слові виділення ударного складу. Простукування двох складів, виділяючи ударний склад гучним стуком. Діти підбирають слово з такою ж кількістю складів і з наголосом на тому ж складі: весна, зима, літо, осінь.

Підбір слів до заданим схемами з голосними буквами: а – а – а – о – о – о – о – а рак – ра – ма – мо – ло – до – о – са
Складання слова з даних складів (склади дані в розсипну). Виняток зайвого слова: гусак, гусеня, гуска, гусак, гусениця. Підбір до даного слова споріднених слів: сніг, сніжок, сніжна, сніговик, снігохід, снігозатримання. Заміна в слові одного звуку (літери) для отримання нового слова: пора, кора, нора, гора. Читання слів у зворотному порядку: сон, курінь.

Гра \ “Хто швидше, хто більше? \”.

З кожної літери даного слова придумати інші слова: ослик, оса, слон, лось, іволга, корова. Гра \ “Хто більше придумає слів з даного слова, використовуючи тільки ці букви? \”.

Наприклад: грамотій (герой, море, тема, березень, гора, рот, маг, торг, гам).
Підбір синонімів, антонімів, анонімів.

Праця, робота; День-ніч, високий – низький, далеко – близько, бігти – ходити. Лисичка гриб, лисичка тварина.

Гра \ “Склади слово \”.

Які два слова сховалися в одному? Літак (сам літає), листопад (листя падають), пилосос (пил смокче). Таким чином, використання в навчальному процесі ігор та різних завдань, створення на уроці ігрової ситуації призводить до того, що діти не помітно для себе і без особливого напруження набувають певні знання, вміння, навички. Враховуючи варіативність окремих ігор, виходячи з можливостей групи, вихователь може вибрати необхідні для уроку вправу. Такі як: \ “На що схожа буква \”, \ “Вчимося граючи \”, \ “Цікавий матеріал (скоромовки, загадки, прислів’я і так далі) \”, \ “Словник (крилаті слова і вирази, походження слів) \” .

Щоб діти краще запам’ятовували букву можна запропонувати їм по фантазувати, на що вона схожа, викласти її з рахункових паличок, вищипнути з паперу, вирізати з вдвічі складеного листка, перетворюючи вже відомі літери (наприклад, ж (жук) виходить з к, ф – з р, т – з г). Діти дописують відсутні елементи букв, граючи в \ “Постав літери правильно \”.

\ “Звукові \” ігри (\ “Хто уважніше? \” – На виділення та визначення звуку, \ “Хто більше? \” – На складання слова з вивченим звуком і так далі) розвивають фонематичний слух дитини, формують вміння свідомо виконувати звуковий аналіз слова, розвивають пам’ять, увагу , спостережливість. В іграх типу \ “Докажи слівце \” малюки не тільки цікавляться звуковий стороною слова (пошуки ритму, краси звучання), але і серйозно замислюються над його змістом, виразністю. В іграх \ “Том – Тім \” (або \ “Камінь-Вата \”) діти намагаються безпомилково виконувати завдання по розрізненню твердого або м’якого приголосного. Можна провести гру \ “Перекличка \”, пропонуючи вставати тільки тим дітям, в імені чи прізвища яких є досліджуваний звук. Це буде одночасно і маленькою фізкультхвилинки.

Віршована форма словникового матеріалу (веселі вірші, римовані вправи, правила у віршах і так далі) благотворно впливають на вироблення оптимального темпу і ритму мови, поволі розвиваючи інтерес до віршів, до поезії, російської мови, мови.

Розвивати дітям фонематичний слух і пам’ять, як важливо правильно вимовляти кожен звук в слові, допомагають скоромовки. Треба тренуватися у вимові звуків, заучувати скоромовки, промовляючи їх спочатку повільно і голосно, потім тихіше і швидше, майже пошепки. На кожному занятті діти повинні вивчити одну дві скоромовки. Використовуючи скоромовки, чистомовки, лічилки, веселі вірші, вчитель закріплює правильну вимову дітьми звуків, отрабатиk4; ает дикцію, сприяє і розвитку голосового апарату, темпу мови.

Дуже люблять дошкільнята слухати казки пригоди літер, складати свої. Казкова форма дозволяє вести незвичні казкові ситуації. Через казкові елементи вихователь може знайти шлях до сфери емоцій дитини. Зустріч дітей з героями казок не залишає їх байдужими. В гості до дітей приходять, пропонуючи цікаві ігри, казкові персонажі, наприклад, при вивченні букви А – Айболит, Б – Білосніжка, В – Вінні Пух, Г – Гномики і так далі, або Веселі человечікі: Петрушка – розумний і спритний, чудовий актор і веселун; Мурзилка, що приносить у своєму портфелі цікавий матеріал у вигляді ребусів, кросвордів, шарад. Приходить в гості до хлопців і веселий Олівець, вміє малювати чарівні картинки, які оживають за допомогою дітей. Крім того, у нього завжди багато цікавих історій, казок про букви. Іноді приходить і Незнайко, пустотливий, смішний, він пустує, лінується і не хоче займатися, робить помилки.

Бажання допомогти потрапив у біду герою, розібратися у казковій ситуації – все це стимулює розумову діяльність дитини, розвиває інтерес до предмета, спостережливість, відтворює уяву, здатність до співпереживання, образну пам’ять, почуття гумору, формує вміння опановувати оцінної термінологією (хитрий, дурний, жадібні і так далі), народжує вміння дивуватися, бачити в звичайному незвичайне.

Маленькі таємниці успішного оволодіння грамотою

Пізнання світу дитиною — це чуттєве охоплення в образному вигляді зв’язків і закономірностей, тобто це смислоутворення. Слово для дитини є тим образом, у якому поєднано смислові та слухові характеристики. Фонемний аналіз, який передує добуквено-му етапу навчання та є провідним прийомом у роботі з дітьми старшого дошкільного віку для дітей молодшого та середнього віку спричинює руйнування цілого на частини, які видокремлюються, з одного боку, досить формально, з іншого, ще не розподілені ні в часі, ні в просторі.

Для дитини окремий звук — це деяке абстрактне знання. Саме тому процес навчання дітей звукового аналізу слів у старшому дошкільному віці супроводжується великою кіль­кістю помилок із боку дітей. Це свідчить про недозрілість здатності розуміти абстракції та невміння співвідносити звуки в слові та окремі звуки, що промовляються

Для подальшого успішного оволодіння грамотою, перед­бачено достатній розвиток основних психічних здібностей, а саме: зорового, просторового сприйняття, зорової уваги та пам’яті, слухового сприйняття, кінестетичного сприйняття, здатності співвідносити вимовні, слухові та графічні образи звуків між собою.

Давайте зупинимось на співвіднесенні вимовних, слухових і графічних уявлень про звуки мовлення.

Ця пси­хічна здібність забезпечує можливість дитині співвідносити між собою звук, який вимов­ляється, і такий же звук, що сприймається на слух; звук, що вимовляється, і літеру, яка його позначає; звук, що чує. і літеру, яка його позначає. Ця здібність дозволить дитині правильно повторити почутий звук; визначити, чи правильно вона сама вимовила той чи інший звук; підібрати потрібну літеру до того звука, який вона вимовляє; правиль­но прочитати літеру.

Що необхідно знати з грамоти

Для успішної підготовки дітей до школи з навчання грамоти необхідно знати такий мінімум знань:

1.Звуковий аналіз слів.

Ми говоримо реченнями. Речення складаються зі слів, які складаються із звуків.

Звуки ми чуємо, коли розмовляємо та читаємо. Коли пишемо, то використовуємо букви.

Отже, букви ми пишемо та бачимо, а звуки промовляємо та чуємо.

Звуки бувають голосні та приголосні.

Голосні звуки – їх можна голосно вимовити, протягти, проспівати, при цьому, не заважають ні губи, ні зуби, ні язик.

Приголосні звуки – коли ми їх вимовляємо, то відчуваємо певні перешкоди – це язик (к-к,т-т),губи (п-п, б-б,),зуби (ш-ш,с-с).

Голосні звуки – А,О,У,Е,І,И.

Букви Я,Ю,Є – на початку слова, після голосного позначають два звуки.

Наприклад Я (ЙА) – яма (ЙАМА).

Буква Ї завжди позначає два звуки – їжак (ЙІЖАК).

Приголосні звуки – діляться на тверді та м`які. М`які, якщо після приголосного звука стоїть Я,Ю,Є,І,Ь.

Звук Й – завжди м`який.

Звуки Ч,Ш,Ж – завжди тверді.

Звук Щ – завжди позначає два звуки – щука (ШЧУКА).

М`який знак Ь не є звуком, він лише позначає м`якість попереднього приголосного.

На схемі звуки позначають так: голосний – кружечком ,

Приголосний твердий – однією рискою,

Приголосний м`який – двома рисками.

2. Склад. Слова поділяють на склади. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків. Щоб визначити, скільки складів у слові, треба піднести кулачок до підборіддя: скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова – стільки у ньому і складів.

3. Наголос. У кожному слові один склад (частина слова) вимовляється голосніше та сильніше. Такий склад називається наголошеним (на нього падає наголос).

4. Речення. Наша мова складається із речень. Речення бувають розповідні, якщо в них про щось або про когось розповідається, в кінці такого речення ставиться крапка. Питальні речення, якщо в них про щось або про когось запитується, в кінці ставиться знак запитання. Окличні речення – це якщо слова в ньому вимовляються з силою. В кінці ставиться знак оклику. Всі вище вказані знаки показують дітям та навчають з ними працювати).

Поради батькам майбутніх першокласників

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти.Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох, дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти.

Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п´ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка»,«коза» і «коса», «ніч» і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

Ігри «Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури намела метелиця.

Білим килимом (пісок) під дерева стелиться.

Кімнату до свята малі прибирали.

На стінах і вікнах (морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

• «ночі — очі;
• мати — хати;
• білка — гілка;
• млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним

Щоденні поради батькам

Готуємо руку до письма

Незабаром ваша дитина піде до школи. Ви, звісно, турбуєте­ся, чи устигне вона навчитися читати, писати і лічити. Але на неї очікують не тільки ці труднощі. Першокласникам доводить­ся виконувати багато вправ строго за зразком, що задає вчитель або рекомендують прописи. Виконання таких вправ можливе лише за умови добре розвинутих зорово-просторової пам’яті та довільної уваги.

Запропонуйте зошит у клітинку — і нехай дитина креслить, малює, пише по клітинках. Хай щастить!

Учимося читати. Навчання без примусу

Навчайте дітей грамоти у вільній, невимушеній, доброзичливій обстановці. Скористайтеся порадами.

• Підготуйте і розвісьте в кімнаті картки, на яких голосними (червоного кольору) і приголосними (чорного кольору) написані сло­ва, предмети, імена, назви іграшок. Прикріпіть їх — і нехай дитина читає. Змінюйте картки 1—2 рази на місяць.
• Гра «Слідопит». Запропонуйте дитині короткі й незвичайні за змістом записочки: «Заглянь під ліжко», «Перевір праву ки­шеню сукні». Дитина самостійно виконує завдання і знаходить сюрпризи — книжку, іграшку — і так за ланцюжком до іграш­ки або книжки ще одна записка, що дитина захоче прочитати. Наприкінці гри — рукостискання, заохочення, компліменти дитині. Грайте навчаючись!

Правила для батьків

• Не навчайте дітей так, як навчали вас. Вони народилися в ін­ший час.
• Жваво цікавтеся життям дитини, її радощами та засмученнями, за потреби сприяйте, радійте, співчувайте.
• Спілкуйтеся із дитиною, як із дорослим, який чекає від вас вза­ємної довіри, поваги, розуміння.
• Дайте їй відчути, як її люблять, як чекають від неї успіхів.
• Смійтеся разом із нею, веселіться, грайтеся!
• Жваво цікавтеся дитячими захопленнями, беріть участь у них.
• Перепрошуйте перед дитиною, якщо з якоїсь причини припу­стилися стосовно неї безтактності.
• Заохочуйте у своїй дитині бажання ставити запитання, спереча­тися, висловлювати власну думку, стверджувати свою позицію.
• Учіть дітей шанобливо висловлювати і доводити свою думку, спе­речатися без істерики, образи.
• Заохочуйте пошукову, дослідницьку діяльність, учіть дитину самостійно думати, міркувати.
• Допомагайте дитині перевершити саму себе, не бійтеся ставити перед нею щоразу складніші завдання.
• Стежте за чистотою власного мовлення, не забруднюйте ЇЇ жар­гонізмами, суржиком.