Про нас

В мальовничому куточку мікрорайону Тяжилів розташований Комунальний заклад “ЗДО № 14 ВМР”. Історія нашого закладу розпочалася в минулому столітті.

Коли інструментальний завод відкрився і почав працювати, про дитячий садок і не мріяли. Мами приходили на роботу із дітьми, але щоб вони не бігали по території заводу, придумали хитро – мудрий манеж. На заводі було багато бочок, які перекотили у відведене місце і в них залишали дітей. По черзі мами дивилися за дітьми. Бочок ставало все більше і більше. Для догляду за дітьми була виділена дівчина – вихователь. Всі хто працював на заводі хотіли зробити щось для дітей. Із дому приносили іграшки, частіше саморобні, іноді що не будь по їсти. Ось такий був «дитячий садок».

В 1951 році, при здачі 23-х квартирного будинку для працівників заводу, облаштували дві двохкімнатні квартири: одна під дитсад, друга під дит’ясла.

В 1955 році Вінницьке міськвно приймає дитячий сад на свій облік, присвоює №14 і призначає завідуючу Горбачову Віру Кирилівну.

«9 лютого, – пригадує В.К. Горбачова, – я прийшла познайомитися з моїм місцем роботи і працівниками. Я побачила приміщення із двох спалень, групової кімнати і дуже маленької кухні. Все приміщення, за браком коштів, облаштовано списаними із інших дитячих садків ліжками, столиками і старими дитячими стільчиками. Було тісно і дуже просто. Перші пів року наш дитячий садок відвідували 7 – 8 дітей. Але і з такою кількістю було не легко. Продукти ми носили з бази самі, так як завод не міг виділити транспорт. Ми налагоджували навчально – виховну роботу. Але з такою кількістю дітей виникло питання про закриття дитячого садка. На його збереження наполягав завідуючий міськвно С.А. Струтінський, який не переставав фінансувати дитячий садок. Для збереження дитячого садка було прийнято рішення перевести дітей із колгоспних ясел с. Тяжилів, який також збирались закрити. Обговорили умови: за плату колгосп зобов’язався платити продуктами. Ми одержали подвійний виграш. По – перше, щоденно отримували свіжі овочі та фрукти, молоко. По – друге, садок нараховував уже 35 – 40 дітей і питання його закриття відпало. В 1956 році під садок виділили додаткові кімнати. Діти відвідували цілодобові групи. Добре харчування, відсутність хвороб, підготовка до школи підняли наш авторитет, з’явилась черга в дитячий садок. В 1960 році в побудованому гуртожитку було виділено велику кімнату, добудували до неї світлу веранду з окремим виходом. Там відкрили ясельну групу на 25 дітей. Дитячий заклад став називатися ясла – сад №14. Завод побудував невелику пральню. Продукти харчування база завозила своїм транспортом. Життя налагоджувалося.

Трохи згодом завод побудував типові приміщення дитячого закладу. Це були світлі, зручні, теплі приміщення, в гарному стані. Але в пам’яті на все життя залишилася та, перша група із 7 – 8 дітей, яким ми дали путівки в життя, долаючи неймовірні перешкоди.»

Дійсно, незрівнянні умови одержали вихователі для роботи з дітьми в 60–х роках. Працівники, батьки і діти з любов’ю впорядкували територію. Посадили декоративні та фруктові дерева, кущі, створили клумби. Кожній групі на майданчику облаштували оригінальні площадки з малими архітектурними формами.

Ранок… Іще і семи годин не має, а до свого дитячого садочка поспішають дівчатка та хлопчики, діти інструментальників, із своїми мамами та татами.

І починається у дітей своя зміна. Оточені турботою та любов’ю, теплом і ласкою, ростуть діти, які в майбутньому стануть гідною зміною своїм батькам.

В 1976 році, після виходу на пенсію В.К. Горбачової, завідуючою дитячим садком призначена Лідія Олексіївна Іщенко, яка присвятила вихованню дітей інструментальників 18 років.

Теплими словами згадують батьки та діти різних поколінь, які пройшли через дитячий садок № 14, своїх вихователів, які віддали все тепло своєї душі їм, маленьким громадянам, майбутнім будівникам нашої держави. Це В.К. Розбіцька, Т.Н. Кравчук, І.С. Марцева, Л.І. Панчишина, О.Г. Кандул, Н.Г. Карватко і багато інших, які зробили все, щоб виросли діти здоровими, розумними, життєрадісними, щасливими.

В 1995 році відбувся 40–й випуск вихованців дитячого садка №14. Путівку в життя одержали внуки тих, хто виховувався в «бочці».

На сьогоднішній день наш садочок – це заклад нового типу, який очолює творча, завзята директор Поплавська Наталія Вікторівна. В ньому функціонує 10 груп: 2 групи ясельного віку, 8 груп дошкільного віку (одна з них інклюзивного навчання). Кожна група має казкову назву і працює за обраними пріоритетними напрямками.

У нашому садочку створені умови для соціального, інтелектуального, емоційного розвитку дітей, бо об`єктом уваги вихователів стала особистість дитини, бажання й допитливість. Обладнано фізкультурний і музичний зали, створений музей «Бабусина світлиця». За інтересами дітей та бажанням батьків працюють гуртки.

Педагоги нашого закладу впевнено ведуть дітей стежиною знань до незвіданих вершин, щоб дати кожному підкорити свій Олімп і утвердити себе як повноцінну Особистість.